У Перегінській громаді відбулося відкриття та освячення меморіальної дошки на честь вшанування пам’яті жертв закатованих російсько-комуністичним режимом. У музеї “Національно-визвольної боротьби та історії селища Перегінське” з 1944 по кінець 1950-х років знаходилася катівня Перегінського районного відділу НКВС НКДБ. Через цю катівню пройшло багато наших односельчан та жителів навколишніх селів. У 1993 році з ініціативи товариства “Меморіал” ім.В.Стуса було проведено розкопки, ексгумація та перепоховання останків тіл закатованих борців за волю України.
Є згадка жительки Перегінська Глушко-Дроцюк Марти: “Кинули нас у цю стодолу, там було трохи соломи – це була наша постіль. В кутку була так звана “вбиральня”, де мусіли робити фізіологічні потреби. Не було їжі, води, світла, всюди – сморід. Родичі боялися приносити передачу, щоб і їх не забрали. Мама з батьком вночі дивилися у шпарку стодоли, як на подвір’ї горіло світло і як їхню старшу дочку Стефу тягнули за коси з пивниці на допит. Та пивниця збереглася до наших днів. Після кількох годин катування тягнули в пивницю, обливаючи з відра водою. Так продовжувалося до кінця квітня 1950 року. Ми з братом плакали і казали мамі, що якби були маленькими горобчиками, то вилетіли б у цю шпарку на волю, бо надворі так гарно цвітуть сади, щебечуть пташки, а ми сидимо закриті в темниці. Мені тоді було 11 років, а братові – 14. На початку травня батькам був наказ збирати свої речі і сідати на вантажну машину. Там уже сиділа сестра Стефа. Нас повезли у Брошнів-Oсаду на пересильний пункт. Таке пережили багато наших односельчан”.
Памʼятаємо і схиляємо голови перед кожним, хто ризикуючи своїм життям боровся за право вибору, демократію та майбутнє для українського народу та України.
Для нас Ви назавжди залишитеся хоробрими Героями і справжніми патріотами своєї Батьківщини!
